Відновлення статевої системи

У перші 6–8 тижнів після пологів матка повертається до своїх звичних розмірів, а її внутрішній слизовий покрив відновлюється. Цей процес супроводжується болями на зразок переймів, а також післяпологовими виділеннями (лохіями): в перші дні рясними й яскраво-червоними, згодом скуднішими. 

Усі процеси індивідуальні, однак у жінок, які годують грудьми, зворотний розвиток матки йде швидше, а після кесаревого розтину все відбувається повільніше.

Дуже важливо, щоб ніщо не заважало скороченню матки та відтоку лохій. Інакше можливі ускладнення — кровотечі або інфекції, які можуть бути смертельно небезпечними. 

Скороченню матки сприяють годування грудьми, регулярне спорожнення сечового міхура й кишечника та лежання на животі в перші дні.

Особлива вразливість жінки в цей період диктує необхідність дотримання особливих правил інтимної гігієни. Протягом усього періоду виділень (особливо коли вам накладено шви в промежині або піхві), якщо є така змога, слід підмиватися після кожного відвідування туалету. Найкраще користуватися рідким милом. Відмірьте трохи мийного засобу на руку і промийте шви саме рукою, а не мочалкою чи рушником.

Увесь післяпологовий період категорично не рекомендують користуватися вагінальними тампонами і спринцюватися — так дуже просто занести інфекцію.

У цей період найкраще використовувати прокладки. Прокладки, якими ви користуєтеся в цей час, не повинні щільно прилягати до піхви, а мають забезпечувати вільний доступ повітря. Також бажано, щоб їхня поверхня була з бавовни. Змінюйте прокладки мірою забруднення.

Після повернення додому з пологового будинку ваше здоров’я стає вашою відповідальністю. Негайно звертайтеся до лікаря/-ки, якщо:

    • Виділення мають неприємний запах; вони гнійні або після сукровично-слизових знову стали кров’янистими. 
    • Кров’янисті виділення тривають понад 15 днів.
    • Температура тіла підвищена.

Сечовипускання

У перші дні після пологів існує ймовірність виникнення проблем із сечовипусканням, і ця ситуація доволі типова.

Жінка може не відчувати необхідності спорожнення, а кожен візит до туалету супроводжується болем. Однак перші 4–5 днів мочитися необхідно не рідше, ніж кожні 4–5 годин. Для стимуляції сечовипускання можна пустити в умивальнику струмінь води. 

У післяпологовий період доцільно віддавати перевагу душу перед прийманням ванни.

Нетримання сечі

Досить поширеною проблемою після пологів є нетримання сечі. Розтягнуті й ослаблені внаслідок пологів м’язи спричиняють її мимовільне виділення під час сміху або чхання. Однак нескладні вправи для м’язів таза допоможуть позбутися цієї проблеми. Якщо нетримання сечі не минає, зверніться до лікаря/-ки.

Закрепи

Ще одна характерна для післяпологового періоду проблема — закрепи.

Переповнений кишечник викликає неприємні відчуття, заважає правильному скороченню матки, токсини з нього активно всмоктуються в кров, проникаючи в молоко. Тож закрепи ігнорувати не можна. Найкраще боротися з ними за допомогою дієти. Однак враховуйте, що ваше харчування позначатиметься на самопочутті малюка, тому вводьте продукти в раціон поступово, бажано по одному, і стежте, щоб вони були сумісними з грудним годуванням. Уживайте продукти, збагачені грубими вуглеводами, що не перетравлюються в шлунку і тонкому кишечнику.

Введіть до раціону ячмінну, пшеничну або перлову каші, їжте банани, курагу, чорнослив і яблука. Окрім того, після консультації з лікарем/-кою можна приймати препарати на основі лактулози. Активізації кишечника сприяють фізичні вправи та рясне пиття. Натомість клізма може бути тільки одиничною процедурою і не повинна стати звичкою.

Проносні препарати під час годування грудьми призначає тільки лікар/-ка.

Біль у сосках

Пам’ятайте: під час годування вам не повинно бути боляче! Щось іде не так, коли ви відчуваєте біль під час годування грудьми. Якщо у вас не виходить безболісно прикладати немовля, зверніться до сімейного/-ої лікаря/-ки або консультантки з грудного годування.

Гемороїдальні вузли і тромбофлебіт

Під час вагітності та після пологів досить часто даються взнаки проблеми, пов’язані з венозною системою. При запаленні гемороїдальних вузлів допомагають холодні компреси (прикладання кубиків льоду). Кал повинен бути «м’яким» — це досягається дієтою або використанням пом’якшувальних свічок із гліцерином. Якщо є змога, доцільно підмиватися після кожного відвідування туалету. Спеціальні протигемороїдальні свічки можна застосовувати тільки після консультації з лікарем/-кою.

Тромбофлебіт переважно в глибоких венах нижніх кінцівок, матці, тазових венах може проявитися у перший тиждень після пологів. Якщо болить там, де не повинно боліти, обов’язково звертайтеся до лікаря/-ки!

Біль у спині

Проблеми зі спиною можуть переслідувати маму довгий час. Ось деякі поради, які можуть вам допомогти: 

    • Під час годування завжди сідайте так, щоб спина була рівна і надійно на щось оперта. Якщо є змога — використовуйте подушку для годування, щоб додатково звільнити руки від ваги.
    • Навантажуйте коліна замість спини під час купання дитини чи зміни підгузків, якщо не можете розташувати маля на зручній висоті.
    • Коли піднімаєте щось важке, наприклад, дитяче автокрісло або старшу дитину, згинайте ноги в колінах, тримайте спину рівно й намагайтеся притискати вантаж до тіла.

Зуби

Під час вагітності та годування грудьми запаси кальцію в організмі матері зменшуються. Це може позначитися на стані ваших зубів — вони стають крихкими, підвищується їхня чутливість. Якщо така проблема виникає, не зволікайте зі зверненням до стоматолога — так ви вчасно зупините процес руйнування і вбережете власні зуби.

Сучасна анестезія є безпечною для жінок, які годують, адже зараз використовують анестетики на основі артикаїну, а він не потрапляє в грудне молоко. Тож якщо ви погодували дитину перед виїздом до лікаря/-ки, то і після повернення можна сміливо це робити. Вам не треба зціджувати й виливати ваше молоко!

Не забувайте чистити зуби. Стежте за тим, щоб у вашому раціоні було достатньо продуктів, які містять кальцій.

Фізичні вправи

Безперечно, зараз ви відчуваєте втому. Тому може здатися, що будь-яка додаткова фізична активність — не найкращий спосіб її подолати. І все ж саме вправи допоможуть вам розслабитися та попередити стрес, а вашому тілу — відновитися після пологів, повернути хорошу форму та почуватися бадьоріше.

Ходьба — відмінна фізична вправа, тому намагайтеся виходити на вулицю якомога частіше. Енергійно штовхайте візок, тримаючи спину рівно, це теж прекрасна вправа. 

Якщо у вас є старші діти, грайте з ними в активні ігри. 

Піднімайтеся нагору сходами. А якщо вам доводиться ходити вгору і вниз багато разів на день, то це і є фітнес.

Плавання — прекрасний спосіб підтримувати себе в формі й розслабитися одночасно.

Чудово, якщо хтось готовий побути з дитиною, поки ви відвідуєте групові заняття з тренером. Так ви поєднаєте фізичні вправи зі спілкуванням.

Післяпологова депресія

Ви можете відчувати пригніченість та несподівані зміни настрою: бажання заплакати, тривогу, смуток, роздратування, погіршення концентрації уваги, проблеми зі сном і апетитом. Виникнути ці почуття можуть із різних причин, серед яких: гормональні зміни, брак сну після пологів, тривога через нові життєві обставини, побоювання, що ви не в змозі контролювати своє життя так, як це робили раніше.

Не звинувачуйте себе в слабкості чи нелюбові до дитини! Швидше за все такі сильні емоції викликані різкими гормональними змінами в організмі й невдовзі минуть. Однак у декого з матерів післяпологові коливання настрою не проходять. І хоча це поширений стан, через суспільні очікування буває важко зізнатися в таких настроях оточенню і навіть собі. Коли симптоми стають інтенсивнішими і тривають довше, вам може бути занадто складно піклуватися про дитину й робити звичні справи. Початися депресія може в перші тижні після пологів, але іноді це стається ще під час вагітності або протягом року після народження дитини.

Ознаками депресії є:

    • пригнічений настрій або різкі його перепади;
    • тривалий плач, незмога заспокоїтися;
    • відчуття відсутності контакту з малюком;
    • відстороненість від близьких;
    • втрата апетиту або переїдання;
    • утруднене засинання або постійне бажання спати;
    • почуття виснаження й відсутності енергії;
    • нездатність отримувати задоволення від того, що зазвичай дарує вам радість
    • сильна дратівливість або злість;
    • страх, що ви недостатньо хороші для малюка;
    • почуття безпорадності, сорому, провини, власної непотрібності чи неадекватності;
    • постійне збудження й сильна тривожність, напади паніки;
    • зниження здатності ясно мислити, концентруватися і приймати рішення;
    • думки про заподіяння шкоди собі чи дитині, роздуми про смерть або самогубство.

Якщо такі симптоми не минають за два тижні або посилюються, якщо ви відчуваєте, що вам складно піклуватися про дитину або про себе, особливо якщо у вас з’являються думки про заподіяння шкоди дитині чи собі — будь ласка, зверніться до лікаря/-ки або психотерапевта/-ки якомога швидше.

У разі серйозної форми захворювання лікар/-ка може призначити антидепресанти. Існують препарати, сумісні з годуванням немовляти грудьми. Тож ви зможете разом із лікарем/-кою підібрати лікування, яке якнайкраще відповідатиме вашим потребам і потребам вашої дитини.

Під час лікування намагайтеся відпочивати якомога більше. Не примушуйте себе до ідеального виконання всіх справ — робіть те, на що є сили. Довіртеся тим, хто поруч із вами, повідомте їм, що допомога для вас не буде зайвою, та погоджуйтеся, коли її пропонують. Знайдіть час для догляду за собою і на те, що може вас порадувати. Якщо вам пропонують посидіти з дитиною, погоджуйтеся — це гарна можливість відпочити. Адже турбота про дитину, яка стала важливою частиною вашого життя, не скасовує турботу про себе. 

Не припиняйте лікування відразу, як вам стане краще: для того, щоб усі прояви захворювання минули повністю, а ризик повторного їх виникнення знизився, потрібен час.

Матері двійнят та трійнят мають підвищений ризик розвитку післяпологової депресії, адже в них тепер набагато більше роботи з догляду за дітьми. До того ж перебіг депресії може тривати довше через додатковий стрес. Планування та завчасне отримання рекомендацій із догляду та годування допоможуть вам впоратися з навантаженням і відчувати себе впевненіше.

Не бійтеся осуду чи нерозуміння з боку оточення, не слухайте тих, хто радить «просто взяти себе в руки». Ваш стан не означає, що ви погана мати або не справляєтеся.

 

Посттравматичний стресовий розлад

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) може виникнути окремо або разом із післяпологовою депресією. Є зв’язок між ПТСР і переживанням травматичного досвіду під час вагітності, перейм, пологів або після них. ПТСР зазвичай супроводжується відчуттям нездатності контролювати ситуацію, сильним страхом або насильством. Не всі люди, які отримали в ці періоди свого життя складний досвід, страждають на ПТСР. Ризик його розвитку вищий у тих, хто вже має досвід депресії, тривожних розладів, будь-якої раніше пережитої травми.

Людині з ПТСР властиві:

    • раптові жахливі й непереборні спогади про подію;
    • намагання за будь-яку ціну уникнути всього, що може нагадувати про подію чи зміни в житті;
    • нічні кошмари та проблеми зі сном;
    • тривожність та панічні атаки;
    • потреба бути постійно насторожі;
    • емоційна виснаженість;
    • дратівливість, злість і/або ірраціональна поведінка;
    • відчуття нереальності й відчуженості.

Ці симптоми можуть лякати, але вони є елементом вашої реакції на травматичну подію. Якщо ви зауважили в себе ознаки ПТСР, поговоріть із медичним працівником/-цею чи психологом/-инею про свій стан. Вони порадять, куди звернутися по допомогу. Визнання того факту, що вам потрібна допомога, — це перший крок до зцілення. Не соромтеся свого самопочуття: ви не винні, ви і маєте право на те, щоб почуватися краще!