Важливо пам’ятати, що дитині потрібно близько 6 місяців, щоб адаптуватись до нової країни. І до 2 місяців треба, аби призвичаїтись до нового шкільного колективу. Загалом психологи радять батькам не вимагати від дітей до 12-14 років самодисципліни та відповідальності. Тому краще не сварити дитину за гірші оцінки чи незвичну поведінку, адже їй зараз потрібно більше часу на відпочинок та пристосування. Крім того, якщо дитина була очевидцем вибухів і подібних ситуацій, потрібно, аби ви ставились зараз до її навчання за кордоном в першу чергу, як до відволікання від пережитих подій. В адаптаційний період не так важлива шкільна успішність дитини, як те чи її вдається звикнути до всього нового. Наводимо деякі поради для батьків, аби допомогти дитині освоїтись на новому місці та в колективі.

1️⃣ По-перше, спеціалісти радять показувати на власному прикладі, як ви влаштовуєте побутове життя, власні справи. А потім разом із дитиною організувати її життя. Не варто лише просити дитину про це, адже вона краще розуміє коли бачить приклад.

Також варто взяти до уваги розпорядок дня дитини. Адже із розкладом, їй буде простіше підготуватись до можливих викликів. Батькам краще подбати про те, щоб план на день не скасовувався і не змінювався. Плануйте для дитини якісь маленькі справи, які вона точно зможе зробити. Якщо у вас є традиції, як от, наприклад, вечірнє чаювання — дотримуйтесь їх.

2️⃣ По-друге, дорослим варто включитись в рутину дитини: побут, розклад занять, домашні завдання, спілкування з однолітками та її захоплення. Якийсь проміжок часу вам потрібно бути із нею разом, щоб допомогти впоратись із усіма викликами. З часом ви помітите, що десь малеча може впоратись вже без вашої підтримки — це і буде знаком, що вона адаптувалась.

В цьому процесі свої ролі зіграють ті ж самі маленькі справи. Наприклад, це може бути догляд чи гра з домашніми улюбленцем. Маленькі обов’язки дадуть відчуття відповідальності дитині.

3️⃣По-третє, не варто забувати про щоденну фізичну активність для дітей. Це може бути проста прогулянка, або тренування, чи катання на ковзанах, плавання, футбол, гімнастика тощо. Невеликі фізичні навантаження покращують сон, апетит, настрій.

Про ностальгію дитини за минулим шкільним колективом


Якщо ви із дитиною переїхали за кордон і вона навчається в новому колективі, або онлайн в українській школі — вона може відчувати тугу за однокласниками, або ж мати труднощі із новим колективом.

Діти, які навчаються в початкових класах, можуть мати менше ностальгії, аніж підлітки. Бо ж перші все ще доволі сильно прив’язані до батьків. А от підлітки можуть важко переносити розлуку із однокласниками та друзями, бо вони вже знайшли свою спільноту. Дітям підліткового віку, можна запропонувати підтримувати онлайн-зв’язок із друзями. Наприклад, зідзвонюватись через месенджери по відео чи аудіозв’язку, обмінюватись фото та відео з життя, грати в онлайн-ігри з приятелями. 

 

Щодо труднощів із тим, щоб дитина вливалась за кордоном в новий шкільний колектив, то звичайно для неї це в першу чергу про стрес. Якщо сталась якась конфліктна ситуація, то батькам в жодному разі не варто звинувачувати свою дитину, або іншу. В першу чергу потрібно спокійно розібратись в ситуації, щоб дитина не закрилась від усіх. Якщо конфлікт виник в школі, то батькам варто вислухати окремо свою дитину, та окремо поговорити з викладачем. До речі, в Польщі прийнято, що якщо дитині некомфортно із кимось спілкуватись, або її образили в школі — поділитись цим з вчителем, бо він є модератором колективу. Українські діти до цього не звикли, і можуть по-різному сприйняти подібну ситуацію. Тому варто попередити свою дитину про це заздалегідь. Якщо ваша дитина каже, що її образили, варто також детально проаналізувати її поведінку, бо можливо в її манері спілкування, чи діях є фактор, що став подразником для іншої особи. 

Аби дитина повноцінно включилась в освітній процес, знадобить певний час та ваше піклування про неї. Всі знання поступово пригадаються і засвояться, але процес адаптації має відбуватись природно — без тиску батьків.