Кожна мама хоче, аби життя її дитини завжди було комфортним і безпечним. Однак деякі речі перебувають поза зоною нашого контролю. Надзвичайні ситуації — це події, спричинені аварією, катастрофою, епідемією, війною тощо, які порушують нормальні умови життя і діяльність людей. Ми не здатні передбачити чи оминути такі ситуації, однак завжди можемо зменшити їхній травматичний вплив. 

 

Почуття-симптоми 

Ставши свідком чи переживши надзвичайну ситуацію, ви можете помітити зміни у своїй поведінці та психологічному стані. Наприклад, ви стали засмучуватись або злитись частіше, ніж зазвичай, або втратили інтерес до звичних щоденних справ. Поширеним наслідком є “прокручування” у голові пережитих ситуацій. Такі спогади супроводжуються пришвидшеним серцебиттям, спітнінням або іншими реакціями тіла. Не будьте критичними до себе: будь-які ваші почуття нормальні.

 

Як допомогти собі

Пам’ятайте: ви не повинні бути ідеальною мамою щодня. Під час надзвичайної ситуації навіть забезпечення базових потреб вашої дитини може викликати труднощі. Ставтеся до себе з терпінням та добротою — як до найкращого друга. Щоб полегшити свій стан, дотримуйтеся рекомендацій психологів: 

      • Дозвольте собі та своїм близьким оплакати втрати, які ви пережили.
      • Спілкуйтесь з близькими якомога частіше.
      • Якомога більше піклуйтеся про себе та не забувайте про відпочинок. 
      • Спробуйте поділити обов'язки по догляду за дітьми з іншими батьками, яким ви довіряєте. 
      • Намагайтеся дотримуватися свого звичайного режиму сну і прийому їжі та уникайте шкідливих способів заспокоєння, наприклад, надмірного вживання алкоголю.

 

Діти і стрес 

Діти по-різному реагують на стресові події: хтось стає активним або агресивним чи навпаки сором’язливим та відстороненим. Часто стрес проявляється через тілесні симптоми: головний біль, біль у животі, відсутність апетиту тощо. Іноді дітлахи починають бачити страшні сни та кричати уві сні. А старші діти можуть знову почати мочитися уві сні, плакати та боятися залишатися на самоті. Пам’ятайте: 

це нормальна реакція дітей на стресові моменти, яка не потребує лікування. 

 

Як допомогти дитині

Більшість дітей відновлюються після стресу краще і швидше за дорослих, якщо їхні базові потреби задоволені. Проте ви завжди можете допомогти своєму малюку пришвидшити цей процес. Розглянемо, що може стати точкою опори для вас та вашої дитини.  

      • Безпека

Намагайтеся не розлучатися з дітьми на довгий час. Однак про всяк випадок переконайтеся, що вони знають свої імена, де вони перебувають та як отримати допомогу, якщо вас не буде поруч. Пояснюйте малюкам свої рішення та дії — це допоможе їм почуватися у безпеці. 

      • Турбота, похвала та подяка

Проявляйте турботу й любов через обійми та слова. Хваліть дитину за те, як вона справляється з ситуацією, та помічайте навіть незначні добрі вчинки. Уникайте негативних формулювань: замість "Не клади це тут" кажіть "Поклади це там, будь ласка. Дякую за твою допомогу".

      • Розмови і час разом

Навіть нетривале спілкування чи просто зоровий контакт дуже корисно впливають на дітей. Намагайтеся чесно розказати про те, що трапилось, але подайте інформацію у зрозумілій формі. Запитайте малюка про його самопочуття, однак не тисніть. Інколи діти можуть відчувати провину за те, що відбувається, тож спробуйте запевнити свого малюка, що кризова ситуація не пов'язана з його словами чи діями. 

      • Ігри та вправи

Заохочуйте дитину гратися з вами або іншими дітлахами — це допоможе їй впоратися зі стресом та хвилюваннями. А також запропонуйте прості фізичні вправи, щоб зміцнити фізичне та психічне здоров’я. Якщо ви перебуваєте у невеликому просторі, це можуть бути звичайні стрибки чи біг по колу. 

      • Дотримання режиму дня

Проводьте час разом, малюйте або співайте пісеньки в той самий час кожного дня (наприклад, вранці або перед сном). Передбачуваність допоможе дітям відчувати себе в більшій безпеці, знизить рівень розгубленості та поверне дитині відчуття контролю.