У буклеті, розробленому ЮНІСЕФ ви знайдете інтерактивні розмальовки з невеличкими завданнями для дитини, які можна роздрукувати (стор. 7). Нижче наведено перелік ігор, у які можна грати будь-де і будь-коли. 


«П’ять відчуттів»
Дайте дітям такі завдання:
1. Показати п’ять предметів одного кольору, наприклад, жовтого, блакитного, зеленого тощо.
2. Торкнутися п’яти різних речей і сказати, які вони на дотик: мокрі, пухнасті, холодні тощо.
3. Повторити три звуки, які дитина почула щойно навколо.
4. Описати словами два запахи, які відчуває малеча.
5. Спробувати щось їстівне й розказати про свої відчуття (солодке, смачне, хрумке тощо).

«Спільна історія»
Вигадайте разом із дитиною спільну історію, промовляючи по черзі по одному реченню.

«Ловіть ритм»
Співайте разом із дитиною пісню, відбиваючи долонею по коліну або ложечкою по столу її ритм. Потім загадайте дитині пісню, «набивши» її ритм.

Креативне мислення
Учасники по черзі заплющують очі. За командою ведучого або ведучої потрібно розплющити їх і назвати предмет, який першим потрапив у поле зору. Далі слід знайти щось незвичайне в цьому предметі або придумати, як його можна застосувати по-іншому.

Гра під час їди
Під час прийому їжі дитина має назвати її ознаку, яка починається на ту саму літеру, що й продукт, який вона їсть. Наприклад, дитина їсть борщ, тож вона може сказати «бадьорість».

«Не може бути»
Гравець називає якусь річ, явище природи, тварину, розповідає випадок, а решта оцінюють сказане як «буває» чи «не буває». Оповідачі міняються. Дорослим рекомендовано частіше обирати щось, чого не буває, щоб у дитини розвивалася фантазія.

Пантоміма
Для гри зберіть команду з трьох гравців. Кидайте одне одному м’ячик, по черзі називаючи емоцію, відчуття чи якусь мрію. Хто впіймав м’ячик, показує слово тілом і рухами. Потім називає своє слово і кидає м’яч наступному гравцю.

«Можна — не можна»
Дорослий ставить запитання дитині, а дитина відповідає на нього словами «можна» чи «не можна». Наприклад: «Чи можна пити воду з-під крана?» — «Не можна!» 


«Барометр емоцій»
Запитайте в дитини, як вона почувається. Вона спочатку має відповісти жестом, а потім озвучити емоцію. Так, наприклад, великий палець донизу може означати смуток, а догори — радість. Великий палець убік може означати цікавість. Але ви можете вигадати з дитиною власну систему позначення емоцій.

«Сумний котик»
Попросіть дитину уявити, що вона перетворилася на котика, якому потрібна допомога. Нагадайте, що котик не вміє розмовляти людською мовою, а лише нявчить. Нехай дитина за допомогою рухів і звуків покаже, що саме потрібно котику: щоб його погладили, взяли на руки, нагодували тощо.

«Чарівник»
Дорослий виконує роль чарівника, який може пояснити будь-яку емоцію. Нехай дитина назве вам якусь емоцію, а ви маєте її показати й розказати все про неї. Ви також можете пояснити, як перетворювати складні емоції на конструктивну дію.

«Фігуро, завмри»
Ведучий / ведуча стає спиною до групи дітей і промовляє: «Раз, два, три, фігуро, завмри!» Коли прозвучить ця фраза, всі мають застигнути в якійсь позі, не рухатися й не розмовляти. Ведучий / ведуча розвертається та дивиться, хто робить рухи. «Невгамовний» виходить із гри та чекає наступного її кола.