Війна краде відчуття безпеки в усіх. Особливо діти можуть переживати такий стрес, наслідки якого впливатимуть на подальше життя. Отриманий травматичний досвід може стати причиною розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Це крайня реакція на дуже сильний стрес. Зазвичай ПТСР проявляється приблизно через шість місяців після загрозливої для життя події. Проте, якщо дитина довго перебувала в таких травматичних обставинах, як окупація, регулярні обстріли, часті повітряні тривоги, імовірність швидкого розвитку ПТСР підвищується.

 

Варто також зазначити, що ПТСР не з’являється у всіх, хто пережив тяжкі ситуації. Він проявляється через поєднання кількох чинників:

    1. Інтенсивність травматичної події, а також її несподіваність, тривалість, неконтрольованість.
    2. Сила захисних механізмів особистості та наявність соціальної підтримки.
    3. Особисті фактори ризику: вік, пережитий у попередні періоди життя людини травматичний досвід, наявність психічних розладів.

Так, найбільш уразливими є люди у віці до 22 років та старші за 30 років. Фахівці стверджують, що ПТСР після травматичних подій розвивається у 8% чоловіків та 20% жінок. Діти та підлітки так само перебувають у зоні ризику розвитку ПТСР.

Важливо пам’ятати, що психіка дорослих і дітей має величезні резерви для відновлення й саморегуляції. І завдяки підтримці рідних та психологічній допомозі фахівців людина може повернутися до норми після пережитого травматичного психологічного досвіду. 

 

Які прояви ПТСР у дітей?

    1. Постійні згадування пережитих подій, нав’язливі спогади, про які дитина може не зізнаватися дорослим, водночас уникнення всього, що нагадує їй про пережите.
    2. Емоційне напруження, вияви агресії або ж, навпаки, апатичність, депресивність, емоційна відчуженість.
    3. Порушення сну, кошмари, через які дитина прокидається вночі. Діти дошкільного та молодшого шкільного віку можуть плакати в нічний час.
    4. Підвищення рівня тривожності, постійне очікування повторення подій.
    5. Порушення пам’яті, уваги, здатності навчатися.
    6. Постійне відігравання пережитого у грі (притаманно дітям дошкільного та молодшого шкільного віку).
    7. Саморуйнівна поведінка (зокрема, у підлітків самоушкодження, алкоголізація, наркотизація).

 

Які є фази ПТСР?

    1. Відчай. Гостра тривога без ясного усвідомлення важливості того, що сталося.
    2. Заперечення. Безсоння, амнезія, заціпеніння, соматичні симптоми.
    3. Нав’язливість. Вибухові реакції, різкі перепади настрою, хронічна гіперзбудливість із порушеннями сну.
    4. Опрацювання. Розуміння причин травми та горя.
    5. Завершення. Побудова планів на майбутнє.

 

Що допоможе попередити виникнення ПТСР та сприяє зціленню? 

    1. Постарайтеся відновити почуття безпеки в дитини.
    2. Залучайте дитину до фізичної активності. Це може бути ранкова руханка, онлайн-зарядка з однокласниками, танці, регулярні прогулянки на свіжому повітрі тощо.
    3. Відновіть за змоги режим дня. Для дитини насамперед це навчання у школі в будь-якому форматі, виконання завдань, спілкування з однолітками, рухова активність, вчасне вкладання тощо. Стабільність дає дітям відчуття захищеності.
    4. Підживлюйте надію на повернення до звичайного мирного життя.
    5. Підтримуйте дитину. У першу чергу дитина потребує підтримки батьків або осіб, які їх замінюють. Дитині варто знати, що близькі люди поруч і що вони її люблять. Важливим тут є тілесний контакт із близькими дорослими. Але робіть це лише в тому випадку, якщо дитина не проти цього і потребує такої близькості. Запитайте її дозволу перед обіймами чи триманням за руку.
    6. Вислухайте дитину, коли вона хоче поговорити, та відповідайте на її запитання.
    7. Дозвольте дитині висловлювати свої емоції і почуття. Не можна говорити: «Не згадуй цього», «Забудь про це». Навпаки: важливо дати їй можливість максимально висловитися та виявити емоції.
    8. Пояснюйте дитині те, що сталося. Повідомляйте лише правдиву інформацію, використовуючи відповідні її віку слова. Розуміння ситуації в цілому та причин того, що відбулося, є важливим. Варто залучати дитину до соціальної активності: спілкування з однолітками, волонтерської діяльності у громаді тощо.
    9. Скеровуйте агресію дитини та формуйте здорові поведінкові рамки: попри те, що дитині може бути важко справлятися з емоціями, вона повинна розуміти, що кривдити інших, слабших або тварин неприпустимо. Якщо ви самотужки із цим не справляєтеся, варто звернутися до дитячого психолога.
    10. Забезпечте за змоги дитині доступ до професійної психологічної/психотерапевтичної допомоги. Фахівці підкажуть, як справлятися з емоціями, як навчитися релаксації, контролювати негативні спогади тощо. Це допоможе попередити або зупинити розвиток ПТСР.

 

Контакти організацій, які надають психологічну підтримку дітям

    1. Проєкт підтримки «Поруч».
    2. «Ла Страда-Україна» пропонує безоплатні психологічні консультації для батьків, які хочуть зрозуміти стан своїх дітей та отримати підтримку.
    3. Національна гаряча лінія для дітей та молоді працює щодня з 9:00 до 21:00 за номерами: 0 800 500 225 та 116 111. Також їх можна знайти в Telegram за нікнеймом @CHL116111 та Instagram за нікнеймом @childhotline_ua.
    4. Кризове консультування надає організація «Варто жити» за номером 55 22. 
    5. Світлана Ройз та Міністерство освіти й науки України запустили відеопроєкт «Психологічна турбота» для дітей. 
    6. Восток SOS. Кризова психологічна підтримка: +38 050 132 46 06.
    7. Гаряча лінія емоційної підтримки МОМ 0 800 211 444 продовжує працювати й надає екстрену психологічну допомогу.
    8. Якщо ви перебуваєте з дитиною у Польщі, можна звернутися за телефоном довіри: +48 22 255 22 02.
    9. Національна гаряча лінія для дітей та молоді зібрала контакти психологів та психотерапевтів, які готові надавати безоплатні консультації.
    10. Комікс від МОН. 
    11. «Долаємо паніку. 46 вправ і порад, як стабілізуватися під час війни». Онлайн-зустріч зі Світланою Ройз для батьків.
    12. Телеграм-канал «Підтримай дитину», який запустили педагоги та дитячі психологи за підтримки Міністерства освіти й науки України.