Кожна мама має право обирати, де сьогодні буде комфортніше їй та дитині — за кордоном чи в Україні. Однак, якщо ви вирішили повернутися додому, потрібно розуміти, що життя у воєнних реаліях не буде легким. Тож варто ретельно підготуватися та зробити все, щоб мінімізувати стрес — як ваш, так і вашої дитини. 

 

Відчуття небезпеки

 

Перебуваючи в Польщі, ви могли відчувати тривогу та хвилювання за дім та рідних, що залишились вдома. Однак в Україні почуття небезпеки загостриться, а загрози стануть реальними та близькими. Сирени та гучні звуки — те, чого ви не зможете оминути. Створіть разом з дитиною алгоритм дій на випадок небезпек — в яке укриття ви підете, якщо буде оголошено повітряну тривогу, що візьмете з собою в тривожний рюкзачок. Говоріть спокійно, без залякувань, але дайте дитині зрозуміти, що безпека — це важливо. 

 

Прийняття змін 

 

Варто розуміти, що за той час, поки ви перебували у Польщі, ваше рідне місто чи селище могло дуже змінитися. Зруйновані будинки та інфраструктура, залишки знищеної військової техніки на вулицях, розбиті дороги — війна залишає шрами, які неможливо сховати. Підготуйте до цього дитину, будьте чесними, однак завершуйте розмову оптимістично: запевніть, що разом ми все відбудуємо, а спокійне життя неодмінно настане. 

 

Розвиток емпатії 

 

Багато людей постраждали через війну не лише психологічно, а й фізично. Кількість людей з каліцтвами зросла і буде збільшуватися разом з поверненням військових з фронту. Тому кожному з нас потрібно навчитися екологічній комунікації з людьми, що мають фізичні вади чи протези. Пам’ятайте головне правило: якщо ви хочете щось зробити чи дізнатися, запитайте, чи комфортно це для людини. 

 

А також поговоріть з дитиною — поясніть їм, що таке протез та звідки він з’явився. У дітей набагато менше стереотипів, ніж у дорослих. Щоб дитину нічого не бентежило чи не лякало, треба розповісти їй більше про людей з “залізними штуками”. Донесіть дитині, що такі люди абсолютно нормальні і, крім того, справжні герої. Розкажіть прості правила, які допоможуть уникнути незручних ситуацій: 

      • Не витріщатися — через надто пильну увагу люди з каліцтвами можуть почуватися некомфортно.
      • Не розпитувати — не кожній людині комфортно розповідати про свій досвід.
      • Не демонструвати жалість — краще показати підтримку і здивування, як людина добре справляється.
      • Не уникати — травмовані та протезовані люди є повноцінними членами суспільства, такими ж людьми, як інші. 

 

Різність досвіду

 

Повертаючись додому, варто враховувати, що у кожної родини й дитини — власний специфічний досвід переживання війни. У когось батько воює або загинув на фронті. Це може викликати агресію, яку діти спрямовують на тих, чиї батьки залишилися поряд. Якщо ваша дитина потрапила у таку ситуацію, поясніть їй, що українці по-різному наближують перемогу: хтось на фронті, хтось продовжує працювати і цим підтримує економіку. 

 

Також варто пам’ятати, що дітки, які залишились в Україні від початку повномасштабного вторгнення, могли стати свідками обстрілів чи зазнали травмувань. Діти можуть “мірятися” травматичним досвідом і знецінювати тих, хто був у безпеці з мамою за кордоном. Поясніть своїй дитині, що однолітки так реагують через те, що їм боляче, а не тому, що хочуть свідомо образити. 

 

Спробуйте донести, що наша єдність — те, чого найбільше боїться ворог. Тож кожному з нас потрібно вчитися більш чуйними та співчутливими. Запевніть свою дитину, що кожен добрий вчинок наближає перемогу. Та не забувайте бути прикладом для свого малюка.